Нікчемний пункт договору.

Нікчемним пункт договору є коли це прямо передбачено законом. Такий пункт договору є нікчемним з моменту укладання, та не потребує визнання недійсним в судовому порядку.

Чи призводить нікчемність окремих пунктів правочину до його нікчемності або недійсності в цілому? Саме на це питання спробуємо відшукати відповідь у законодавстві та судовій практиці.

На відміну від визнання договору або його окремих пунктів недійсними виключно в судовому порядку нікчемність правочину, або окремих пунктів прямо передбачена законом, та не встановлюється у судовому порядку.

Відпоідно до частини 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемний правочин не породжує жодних правових наслідків для сторін. Але при цьому є випадки, коли виникає необхідність застосування наслідків нікчемності правочину, а для цього вже необхідно звертатись до суду з відповідним позовом.

Щодо нікчемності пунктів кредитного договору.

Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10.05.2007 року, зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 25.10.2007 року під номером 541/13808 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» пунктом 3.6 встановлено банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (Дана постанова застосовується до всіх кредитних договорів, які були укладені до набрання чинності ЗУ "Про споживче кредитування"). ч.4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" прямо передбачає нікчемність пункту договору, в якому встановлена плата за дії, які не є послугою у визначенні закону. В той же час поняття послуга визначено, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.Таке формулювання надає підстави для наступних висновків:

1. Законною є лише та послуга, яку замовив сам споживач, і яка є для останнього благом.

2. Якщо супутня послуга надається для оплати дії на користь банку або без якої неможливо укладання, припинення кредитного договору - такий платіж є незаконним.

3. Пункти договору щодо сплати за незаконну послугу є нікчемними з моменту підписання договору і не підлягають оплати.

Звичайно, якщо в договорі прописана комісія за розрахунково-касове обслуговування (РКО), ведення рахунку, облік заборгованості, тощо і ви просто припинете її сплачувати, кредитор нарахує штраф або пеню, та штучно буде збільшувати заборгованість. При цьому під час розгляду справи в суді кредитодавець буде наголошувати, що ви ознайомлені з договором і прийняли всі його умови, недивлячись на незаконність таких платежів.

Крім того при сплаті періодичного платежу банки встановлюють комісію від 5 до 35 грн. за прийняття платежу, що також є незаконним, але без сплати такої комісії (яка в більшості випадків не прописана у договорі) у вас просто не приймуть платіж.

Виходячи з вищевикладеного, єдиним способом застосування нікчемності правочину залишається звернення до суду в порядку позовного провадження з вимогою застосувати наслідки нікчемності правочину (окремих пунктів правочину), тому що вірогідність згоди кредитора на скасування незаконних платежів сподіватись не варто.

Якщо у вас є питання щодо складання позовної заяви про застосування наслідків нікчемності правочину (пунктів правочину) залишайте коментарі, залюбки відповім.